About us :: Участь у нормотворчості


Пропозиції програми правової підтримки організацій громадського сектору Центру громадської адвокатури до проекту Закону №2593

18 травня прийнято у першому читанні проект закону №2593 "Про внесення змін до закону "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (щодо вікових обмежень, участі у виборчих коаліціях)" (внесений н.д. О.О.Зарубінським). Див. проект

За відповідне рішення проголосували 311 депутатів з 413 зареєстрованих в залі. 
Проект передбачає:
- обмеження кількості осіб, вік яких перевищує 35 (для МГО) та 18 (для ДГО) років, до 10 % (за чинним Законом не більше третини),
- розповсюдити таке ж обмеження і щодо спілок молодіжних та дитячих громадських організацій
- виключити положення щодо участі молодіжних організацій у виборчих коаліціях, як таке що не відповідає українському законодавству (як вказується у пояснювальній записці, термін «виборча коаліція» не міститься в законодавстві, а відповідно – може створитись колізія, коли під цим визначенням тлумачитиметься «виборчий блок»).

 

Вих. № 12/05 ППГ від 26.05.2010 р.
Комітету з питань сім'ї, молодіжної
політики, спорту та туризму ВРУ

  18 травня 2010 року прийнято у першому читанні проект закону №2593 "Про внесення змін до закону "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (щодо вікових обмежень, участі у виборчих коаліціях).

 Враховуючи те, що цей проект містить зміни до статусу громадських організацій, такий проект та інші проекти, які стосуються суспільно важливих тематик, прав та обов’язків організацій, мають виноситись на консультування із громадськістю (порядок та умови консультацій із громадськістю для органів виконавчої влади визначені у Постанові КМУ «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної политики» від 6 січня 2010 р. № 10, проте ніщо не заважає такі консультації почати проводити і парламенту, та використовувати наявний веб-ресурс КМУ «Громадянське суспільство і влада» http://civic.kmu.gov.ua для розміщення проектів для обговорення).
 
    Проект передбачає обмеження кількості осіб, вік яких перевищує 35 (для МГО) та 18 (для ДГО) років, до 10 % (за чинним Законом не більше третини), розповсюдити таке ж обмеження і щодо спілок молодіжних та дитячих громадських організацій виключити положення щодо участі молодіжних організацій у виборчих коаліціях як таке що не відповідає українському законодавству. З прийняттям проекту закону, відповідно до п.2. перехідних положень, «молодіжним та дитячим громадським організаціям, не пізніше як через один рік після набуття чинності цим Законом, потрібно здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до відповідних органів реєстрації.»
   Водночас слід вказати, що при внесенні змін до статутів громадських організацій проводиться «правова експертиза» всього статуту громадської організації. Тому процес внесення змін до статутів громадських організацій, особливо для молодіжних та дитячих громадських організацій, стане проблематичним, супроводжуватиметься конфліктами із органами легалізації, вимоги висуватимуться не тільки щодо внесення змін у цій частині, але і інших положень статутів організацій.[1] Стаття 25 Закону України «Про об’єднання громадян», яким також керуються молодіжні та дитячі громадські організації, надає надто великі контрольні повноваження за діяльністю громадських організацій. Внесення таких навіть «дрібних» змін до законодавства та зобов’язання організацій подавати документи про зміни до статутів громадськими організаціями спричинить блокування діяльності організацій, «запустить» механізми контролю та тиску органів влади за їх діяльністю.
   Внесення цих та інших змін до статусу молодіжних, дитячих та інших громадських організацій має бути комплексним та послідовним. Пропоновані зміни, які є у законопроекті, потрібно приймати парламенту разом із іншими нормами покращення статусу організацій. Серед таких, які уже давно обговорюються у громадських колах, є наступні:
-          скасування територіальних статусів громадських організацій (на сьогодні організації можуть створюватись із всеукраїнським, міжнародним та місцевим статусом),
-          скасування обмежень громадських організацій діяти тільки в інтересах «своїх членів» (що відповідає підходам висловленим у Рішенні Європейського Суду з Прав Людини у справі Корецький проти України, практично сьогодні всі організації не діють тільки для своїх членів, за наявності політичної волі та таких значних контрольних повноважень органів влади у законодавстві можна будь-якої організації припинити діяльність),
-          надання права громадських організацій здійснювати господарську діяльність прямо, а не через створення підприємств та установ (стаття 24 Закону «Про об’єднання громадян»),
-          уніфікація питань легалізації та державної реєстрації (в результаті набуття чинності Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та збереження норм про легалізацію у Законі «Про об’єднання громадян» легалізація громадської організації (як і легалізація змін до статутів, змін у керівництві) зробили подвійну реєстрацію (в органах легалізації та державної реєстрації юридичних осіб),
-          скорочення переліків документів на легалізацію та реєстрацію (принаймі до переліку документів, визначених Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (три документи – статут, рішення про заснування, реєстраційна картка), на сьогодні за Положенням про легалізацію об’єднань громадян перелік складає шість документів (статут, протокол зборів, відомості про засновників, відомості про склад органів управління, дані про місцеві осередки, заява на легалізацію, документи про підтвердження місцезнаходження (довідка про склад сім’ї та письмові згоди про надання квартири під юрадресу або гарантійний лист власника, а також подається реєстраційна картка),
-          узгодження підходів цивільного законодавства та законодавства про громадські організації (наприклад, щодо юридичної адреси, яка необов’язково вказується у статуті юрособи, натомість організації ще мають подавати документи на її підтвердження та ін..),
-          скасувати обов’язковість реєстрації символіки громадських організацій (на сьогоднішній день це обмежує організації, окрім того така реєстрація не надає жодного правового захисту),
-          скасувати нагляд органів легалізації у Законі «Про об’єднання громадян» за так званою «статутною» діяльністю громадських організацій, усі санкції, які передбачені у Законі щодо громадських організацій.
. Оцінити позитивно такі зміни тільки в частині обмеження кількості осіб старшого віку організаціям буде важко, адже підготовка документів на внесення змін до статуту, процедура, перевірка всього статуту при легалізації таких змін створить проблеми, а також матиме негативну оцінку проекту загалом.
   Повертаючись до контрольних повноважень органів легалізації за діяльністю громадських організацій, слід вказати, що збереження таких значних контрольних повноважень за діяльністю громадських організацій у Законі «Про об’єднання громадян» не може собі дозволяти держава, яка прагне бути демократичною та правовою, та налагоджувати співпрацю із громадянським суспільством. На сьогодні таких контрольних повноважень немає за жодною підприємницькою структурою, органами державної влади та місцевого самоврядування.
 
 Щодо другої частини проекту, як справедливо вказується у пояснювальній записці авторами: « у самому Законі недостатньо уваги приділено співпраці молодіжних громадських організацій з органами державної влади та місцевого самоврядування. Це, практично, відчужує їх від політичного процесу, перетворює на формальні клуби за інтересами, а не на провідників молодіжних та дитячих програм.».
  Для цього автори проекту пропонують положення: «Органи державної влади та місцевого самоврядування під час прийняття рішень, які стосуються програм щодо дітей та молоді в обов’язковому порядку для отримання пропозицій надсилають проекти своїх рішень молодіжним та дитячим організацій, кількість індивідуальних членів яких складає не менше як:
- 0,5 відсотків від чисельності відповідної територіальної громади під час прийняття згаданих рішень на місцевому рівні;
- 10 тисяч членів під час прийняття відповідних рішень на загальнодержавному рівні».  
Натомість про зобов’язання органів влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення вимог Закону нічого не вказується.
     Виходячи із квот кількості членства організацій, яким зобов’язані надсилати проекти рішень органи влади, відсутності механізму визначення організацій проект навряд чи вирішить проблеми консультацій із громадськістю. Окрім того, прив’язка діяльності громадських організацій до «членства» і виходячи із цього, визначення тих організацій, які «повинні бути залучені» до процесу прийняття рішень є дискримінаційним та не відповідає підходам Європейської конвенції про права людини. Те саме стосується обмеження консультування щодо проектів рішень залежно від місцевості (дискримінація за територіальними статусами).[2]
    Процес розробки та прийняття таких рішень про програми для дітей та молоді залишається надалі закритим, а не публічним, не використовуються і сьогодні найдоступніші механізми, які хоч і передбачені не законами, а підзаконними нормативно-правовими актами:
  –        щонайменше оприлюднення проектів на веб-ресурсах органів влади (із передбаченням механізмів – строків оприлюднення, порядку залучення та розгляду пропозицій) (Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» №3 від 4 січня 2002 року,Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» N 1302 від 29 серпня 2002 року, укази Президента),
        консультації із громадськістю (Постанова КМУ "Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики" від  6 січня 2010 р. № 10),
        надання проектів актів та рішень для обговорення громадськими радами (Постанова КМУ від 26 листопада 2009 р. N 1302 «Про додаткові заходи   щодо забезпечення участі громадськості у формуванні  та реалізації державної політики»),
        проведення громадської експертизи (Постанова КМУ від 5 листопада 2008 р. N 976«Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади»).
Нові проекти змін до двох останніх проходять громадське обговорення та доопрацювання. Безперечно, що позитивними є наміри залучити через прийняття пропонованого проекту молодіжні та дитячі громадські організації, проте він має бути орієнтований не тільки на залучення кількох організацій, але і на те, щоб через його прийняття могли долучитись усі бажаючі, підвищити прозорість та підзвітність органів влади перед громадянами, покращити прийняття рішень, процес консультування із громадськістю. У ньому повинні бути враховані зобов’язання взяті державою щодо виконання Рішень Євросуду з прав людини (про дискримінацію по статусу та меті діяльності тільки для своїх членів).
    З огляду на вищенаведене пропонуємо доопрацювати проект закону, передбачити у ньому:
- механізми залучення до прийняття рішень не тільки вузького кола громадських організацій та незалежно від статусу, території діяльності та кількості членів, а всіх бажаючих організацій та громадян, враховуючи уже існуючі механізми:
            - через обов’язок органів виконавчої влади та місцевого самоврядування оприлюднювати на веб-сайтах такі проекти рішень та актів як мінімум за місяць до пропонованого прийняття,
          - через проведення консультацій із громадськістю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (окрім того, центральні органи виконавчої влади уже сьогодні зобов’язані такі проекти оприлюднювати на урядовому веб-сайті, на ньому відображається хід обговорення, діє постанова КМУ про консультації із громадськістю, яка визначає порядок дій при консультуванні із громадськістю),
            - обов’язкове надання проектів актів та рішень органами виконавчої влади та місцевого самоврядування для обговорення громадськими радами (якщо такі створені) як мінімум за місяць до пропонованого прийняття.
- врахування у проекті закону зняття обмежень для молодіжних та дитячих, інших громадських організацій щодо діяльності залежно від статусу та інші «обмежувальні» положення, в тому числі покращення процедур легалізації,
-   скасування наглядових функцій за діяльністю громадських організацій,
-  визначення центрального органу виконавчої влади, відповідального за моніторинг та оцінку стану залучення до прийняття рішень молодіжних та дитячих громадських організацій, оприлюднення проектів рішень, консультування із громадськістю відповідно до пропонованого проекту (наприклад, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Секретаріат Кабінету Міністрів України, в складі якого діє управління по співпраці із інститутами громадянського суспільства)
 
З повагою, голова Центру громадської адвокатури                               Леонід Тарасенко
 


[1]Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо виконання Міністерством юстиції та його територіальними органами визначених законодавством контрольних повноважень у сфері діяльності громадських організацій» (http://www.minjust.gov.ua/0/7744), при поданні легалізуючому органу документів організації на внесення змін до статуту перевіряється дотриманням статуту при здійсненні діяльності, також інші питання діяльності організації.
 
[2] Див. переклад Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Корецький проти України: http://www.lawngo.net/index.php?itemid=123

 


  Версія для друку

  Лінк на e-mail